Казка

osvita.team

ОКО

На початку не було нічого-нічого, тільки Око летіло в темноті. Летіло довго, вічно. Летіло нізвідки і в нікуди.

Наймудріші казали, що так було завше і так буде по нас.

Журба взяла Око від тієї пустоти і впустило сльозу.

І розлилось безмежнеє море, а над морем тим горів огінь.

З  нього чудо вродилось Птах – Першоптах, Бог – Першобог – Сокіл-Рід .

Його золотаве пір’я осяяло непроникну тьму.

Змахнув Першоптах крильми та подув вітер.

Склав крила, пірнув у воду глибоку та дістав піску.

А як розсипав Бог-Першобог той пісок над морем безмежним, то вир закрутився.

Та постав острів, який ми тепер звемо – Вирій. Зніс Птах-Першоптах жолудь золотий. А з нього дерево виросло.

Дуб-Прадуб, Світове Дерево.

Тоді Сокіл-Рід злетів на самісінький верх дерева та й став думу гадати.

---